Навчальна програма

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ОСНОВИ КУЛЬТУРИ І ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ”

ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“ОСНОВИ КУЛЬТУРИ І ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ”

Курс: підготовка бакалаврів

Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика

навчальної дисципліни

Кількість кредитів: 2,5

Модулів: 2

Змістових модулів: 3

Загальна кількість годин: 90

Тижневих годин: 2

Шифр та назва напряму:

0101 – Педагогічна освіта

Шифр та назва спеціальності:

6.010102. Початкова освіта

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр

Обов’язкова

Рік підготовки: ІІІ

Семестр: VІ

Лекції: 16

Практичні заняття: 14

Самостійна робота: 60

Вид контролю: залік


УДК  373. 3. 461

Основи культури і техніки мовлення. Програма навчальної дисципліни. - МДПУ, 2008 р.  12с.

Укладач: Т.В. Фефілова, старший викладач кафедри початкової освіти

Рецензенти:

Затверджено Вченою радою МДПУ

Протокол № ______ від___________________ 2009 р.


 

МЕТА

Сучасні умови національного відродження актуалізують завдання оволодіння мовленнєвою культурою всіма верствами населення. Значну роль у цьому складному і багатогранному процесі має відіграти педагог, від праці якого залежить подальша доля оновлення суспільства.

Вчитель початкових класів, який закладає фундамент для подальшого розвитку дитини, має бути справжнім майстром своєї справи, що можливо лише за наявності в нього високого рівня знань і досконало виробленої педагогічної техніки. Однією з важливих умов удосконалення педагогічної майстерності є культура мовлення вчителя. Вона необхідна не тільки тому, що цього вимагає технологія вчительської діяльності (розповіді, пояснення, читання тощо), а й тому, що виразне слово допомагає ефективно застосовувати методи педагогічного впливу на молодших школярів.

“Основи культури і техніки мовлення” – навчальна дисципліна, яка викладається на факультетах підготовки вчителів початкових класів.

Мета курсу – дати студентам відомості про основні поняття культури мови як наукової дисципліни, удосконалювати їх навички володіння нормами українського літературного слововживання, образним і виразним мовленням.

Предметом цієї дисципліни є норми літературної мови, види спілкування, його принципи і правила, етичні норми спілкування, функціональні стилі мовлення, основи мистецтва слова, труднощі застосування мовних норм і проблеми сучасного стану мовної культури суспільства.

Предметом методики є процес організації виразного читання молодших школярів.

Об’єкт вивчення – мовленнєва діяльність дітей.

Завдання курсу:

__MCE_ITEM__·        Закріпити і вдосконалити навички володіння нормами української літературної мови.

__MCE_ITEM__·        Навчити студентів попереджувати порушення орфоепічних, морфологічних норм українського слововживання.

__MCE_ITEM__·        Розширити активний словниковий запас студентів, прилучити їх до багатства української лексики, фразеології. Допомогти їм оволодіти основами професійної лексики – лінгвістичною, педагогічною та суспільно-політичною термінологією.

__MCE_ITEM__·        Підготувати студентів до організації роботи з художніми творами та їх виразного читання.

__MCE_ITEM__·        Навчати професійному спілкуванню в галузі обраної спеціальності.

__MCE_ITEM__·        Ознайомити студентів з основними якостями ораторського мистецтва. Розширити уміння користуватися принципами сучасного красномовства, такими, як логічність, точність, доречність, образність та виразність мовлення.

__MCE_ITEM__·        Розвивати мовну майстерність щодо підготовки до професійних ситуацій спілкування (ведення батьківських зборів, проведення спортивних свят, ранків).

__MCE_ITEM__·        Формувати комунікативну компетенцію спеціаліста.

__MCE_ITEM__·        Прищепити студентам навички загального мовного та шкільного етикету.

Специфіка цього курсу полягає в тому, що він повинен активізувати засвоєні в загальноосвітній школі та вузівській філологічній підготовці знання студентів про норми і всі можливі варіанти літературної мови, навчити користуватися ними в різноманітних практичних мовленнєвих сферах, а також підготувати майбутніх учителів початкових класів до безпосередньої словесної взаємодії з молодшими школярами. Тому передбачено засвоєння студентами не тільки теоретичного обґрунтування культури мовлення як сукупності й системи її комунікативних якостей, а й знання засобів майстерності безпосереднього мовлення.

Основним викладом теоретичних положень є лекції. Лекційний матеріал містить основні положення курсу, визначення, факти і приклади. Виробленню навичок правильного і комунікативно доцільного, виразного з точки зору техніки мовлення сприяють практичні заняття. Практичні завдання побудовано на базі лекційного матеріалу та призначено для самостійної роботи студентів із засвоєння основних положень курсу, встановленню логічних зв’язків між окремими частинами лекційного матеріалу і закріпленню отриманих знань. Словник термінів та понять містить необхідні для розуміння лекційного матеріалу терміни. Теоретичне і практичне значення курсу полягає у засвоєнні студентами теоретичних основ навчальної дисципліни і розумінні специфіки використання їх під час практичної діяльності. Програмою курсу передбачено не тільки лекційні і практичні заняття, а й самостійну роботу студентів. Самостійна робота передбачає конспектування першоджерел, підготовку рефератів, роботу з підручниками, заповнення термінологічних словників, виготовлення дидактичного матеріалу, складання конспектів занять тощо.

Варто зазначити, що спеціальних україномовних підручників і посібників для студентів факультету підготовки вчителів початкових класів сьогодні вища школа не має, тому викладачі відчувають значні труднощі у процесі читання лекцій з цієї дисципліни. Звичайно, ґрунтовністю відзначаємо підручник “Основи культури мовлення” Н.Д.Бабич, але розрахований він на студентів філологічних факультетів університетів, а отже, не враховує специфіки підготовки вчителів початкових класів. Цікавим є теоретичний матеріал російських авторів (Б.Головін, А.Васильєва, М.Ільяш тощо), який частково можна адаптувати для занять на факультеті підготовки вчителів початкових класів.

Характеристика модульного контролю, вимоги до підсумкового залікового кредиту

__MCE_ITEM__·        Перший ступінь самоконтролю передбачає визначення понять, явищ, фактів з лекційного матеріалу.

__MCE_ITEM__·        Другий ступінь самоконтролю має на меті перевірку вміння встановлювати логічні взаємозв’язки між поняттями.

__MCE_ITEM__·        Третій ступінь – передбачає перевірку вмінь продукувати тексти відповідно з літературними нормами, вимогами стилю і жанру.

Компоненти контролю та оцінки знань і вмінь студентів

Функції контролю контрольна, навчально-виховна.

Методи контролю: письмовий, практичний.

Види контролю тематичний, підсумковий.

Форми контролю - письмове опитування, реферат, модульний контроль.

Критерії оцінювання

Контроль якості навчання з виразного читання здійснюється через поточне оцінювання результатів діяльності на заняттях. Залікові тематичні роботи можуть здійснюватися у вигляді: практичної роботи; рефератів та дослідницьких робіт за темою, що вивчається; захисту власних проектів; поточні опитування (тестування після кожного змістового модулю).

Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у вищому навчальному закладі чином з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи.

Оцінки академічної успішності студента за підсумками кожного залікового кредиту

Шкала ЕSTS

Національна шкала

Примітка

A

90-100

Відмінно

Запис підсумкової оцінки у балах національної шкали у залікову книжку і відомість

Призначається стипендія за підсумками виконання індивідуального навчального плану студента

BC

75-89

Добре

DE

60-74

Задовільно

FX

35-59

Незадовільно

Без запису в заліковій книжці

Можливість повторного складання під час підсумкової атестації

F

1-34

Незадовільно

Обов’язковий повторний курс поза держбюджетом

При оцінюванні практичних робіт необхідна комплексна оцінка, що містить такі критерії за якістю: розкриття та відповідність теми, що вивчається; якість композиції, відповідно до вивчених правил та закономірностей; якість володіння засобами та технікою виразного читання, на які був націлений навчальний матеріал.

Бюджет навчального навантаження. Програма передбачає 16 обов’язкових лекційних годин, 16 годин практичних, та заліковий контроль у вигляді тестування.

Види та форми навчання. Основною одиницею навчальної роботи є лекційно-практичне навчання. Пропонується такий баланс часу на засвоєння матеріалу: 50% часу витрачається на засвоєння теоретичного матеріалу; 50% часу – на виконання практичних завдань, тренінгів.

Самостійна робота (виконання домашніх завдань, робота з конспектом, робота в Інтернет, робота з рекомендованою літературою у читальній залі тощо).

Курс „Основи культури і техніки мовлення” вивчається протягом одного семестру, завершується заліком.


ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ І. ОСНОВИ КУЛЬТУРИ І ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ

МОДУЛЬ І. КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ЛІТЕРАТУРНА МОВА – ОСНОВА КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. УНОРМОВАНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ТЕМА 1. Культура мовлення як предмет вивчення. Мовлення вчителя у системі професійної педагогічної діяльності.

Значення мови у розвитку особистості. Визначення поняття «культура мовлення». Аспекти цього поняття. Зв’язок культури мовлення з іншими дисциплінами. Чинники, що визначають рівень культури мовлення. Умови ефективного удосконалення мовленнєвої культури. Мовленнєва діяльність вчителя як елемент педагогічної майстерності. Виховання культури мовлення педагога. Ознаки мовлення вчителя.

ТЕМА 2. Мова і мовлення в житті людини. Усне мовлення.

Мова і мовлення в житті людини. Функції мови і мовлення. Форми існування мови і мовлення. Відмінність між усною і писемною формами мовлення. Реалізація значення слова у мовленні. Усне мовлення, його основні особливості.

ТЕМА 3. Літературна мова – основа культури мовлення. Лексичне багатство мови.

Літературна мова – вища форма національної мови. Етапи розвитку літературної мови. Форми існування літературної мови. Монологічне і діалогічне (полілогічне) мовлення. Застосування усного і писемного мовлення у різних сферах життя. Лексичне багатство мовлення.

ТЕМА 4. Мовленнєвий етикет. Формули і тональності мовленнєвого етикету.

Поняття „мовний етикет”. Історія виникнення етикету. Формули й тональності мовленнєвого етикету. Вплив ситуації мовлення на мовний етикет. Зв’язок традицій українського народу з правилами мовного етикету. Відображення мовного етикету в усній народній творчості.

ТЕМА 5. Нормативність і варіативність мовних одиниць.

Унормованість літературної мови. Критерії мовної норми. Види норм української літературної мови: а) орфоепічні норми; б) лексичні норми; в) граматичні норми; г) стилістичні норми; д) орфографічні норми; е) пунктуаційні норми. Варіативність мовних одиниць. Кодифікація мови.

ТЕМА 6. Вимовні норми мовлення.

Структурно – мовні типи норм (за Б. Головіним). Поняття орфоепії. Орфоепічна правильність мовлення. Орфоепія і культура усного мовлення.

ТЕМА 7. Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови. Основні правила наголошування слів.

Види наголосу. Основні функції наголосу. Причини неправильного наголошення слів. Наголос у словах – різних частинах мови: а) наголошування іменників; б) наголошування прикметників; в) наголошування числівників; г) наголошування займенників; д) наголошування прислівників; е) наголошування дієслів.

ТЕМА 8. Морфологічні норми сучасної української літературної мови. Особливості вживання роду і числа.

Граматичні правильність мовлення. Морфологічні норми. Категорія роду. Категорія числа.

ТЕМА 9. Нормативні закінчення іменників. Нормативність вживання прикметників.

Правила відмінювання іменників в однині. Відмінювання множинних іменників. Морфологічні ознаки прикметника.

ТЕМА 10. Особливості відмінювання числівників в українській мові. Зв’язок числівників з іменниками.

Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками.

ТЕМА 11. Вживання займенникових і дієслівних форм.

Вживання займенникових форм. Вживання дієслівних форм.

ТЕМА 12. Синтаксичні норми. Порядок слів у реченні. Координація присудка з підметом. Прийменникове керування. Однорідні члени речення.

Що вивчає синтаксис. Синтаксичні норми. Порядок слів у реченні. Координація підмета з присудком. Прийменникове керування. Однорідні члени речення.

ТЕМА 13. Стилістичні функції односкладних речень. Вживання різних видів складних речень у різних мовних стилях.

Що вивчає стилістика. Стилістичні норми. Стилістичні помилки.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

КОМУНІКАТИВНІ ОЗНАКИ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

ТЕМА 14. Основні комунікативні ознаки культури мовлення. Образність мовлення.

Образність – показник виразності мовлення. Категорія образності. Дослідження вчених – психологів щодо образності мовлення.

ТЕМА 15. Основні комунікативні ознаки культури мовлення. Правильність мовлення.

Основні комунікативні ознаки культури мовлення. Визначення поняття «правильний». Категорії правильності мовлення: норма і правило. Взаємозв’язок норми і правила. Головні ознаки літературної норми. Нормативність мовлення.

ТЕМА 16. Основні комунікативні ознаки культури мовлення. Логічність мовлення.

Рівні мовленнєвої діяльності. Логічність як ознака культури мовлення. Предметна і понятійна логічність. Формування логічного мовлення. Причини помилок у логіці. Логічність – ознака функціональних стилів літературної мови.

ТЕМА 17. Точність мовлення. Мовні штампи і канцеляризми.

Точність – одна з головних ознак культури мовлення. Зв’язок точності мовлення з правильністю і логічністю. Точність у різних функціональних стилях. Критерії досягнення точності. Лексичні ресурси точності: а) синоніми; б) омоніми; в) пароніми; г) багатозначні слова.

ТЕМА 18. Доречність мовлення. Мовні штампи і канцеляризми.

Доречність – ознака культури мовлення. Доречність мовлення у різних функціональних стилях. Контекстуальна доречність. Ситуаційна доречність. Умови набуття навичок доречного мовлення. Взаємозв’язок доречності з іншими комунікативними ознаками культури мовлення.

ТЕМА 19. Чистота мовлення. Позалітературні елементи у мовленні.

Визначення поняття «чистота мовлення». Залежність чистоти мовлення від дикції. Нелітературне слововживання – небезпека для культури мовлення: а) використання просторічних слів і жаргонізмів; б) сфери застосування діалектної лексики; в) канцеляризми і професіоналізми – ознаки бідності мовлення; г) лайливі і вульгарні слова; д) недоречне вживання іншомовних слів; е) вживання слів – паразитів.

ТЕМА 20. Достатність і ясність мовлення.

Зв’язок достатності і ясності з іншими комунікативними ознаками. Яке мовлення можна вважати достатнім і зрозумілим. Вплив мовної структури та позамовних обставин на достатність і ясність мовлення.

ТЕМА 21. Милозвучність мовлення. Тавтологія. Повтори. Правка тексту.

Усунення збігів голосних і приголосних звуків. Інші засоби милозвучності. Тавтологія. Повтори. Правка тексту.

ТЕМА 22. Основні комунікативні ознаки культури мовлення. Багатство і різноманітність мовлення.

Багатство і різноманітність як ознаки культури мовлення. Зв’язок між даними поняттями. Шляхи досягнення багатства і різноманітності мовлення. Джерела багатства і різноманітності мовлення: а) лексичне і фразеологічне багатство; б) семантичне багатство; в) стилістичне багатство.

ТЕМА 23. Культура писемного мовлення. Текст як одиниця мовлення.

Культура мовлення і письмо. Текст. Будова тексту.

МОДУЛЬ ІІ. ТЕХНІКА МОВЛЕННЯ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

ТЕХНІКА ВИРАЗНОСТІ МОВЛЕННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНІКИ

ТЕМА 24. Техніка виразного читання і мовлення. Техніка виразності мовлення як елемент педагогічної техніки.

Техніка виразного читання і мовлення. Основні елементи техніки мовлення. Підготовчі вправи до навчання техніці мовлення.

ТЕМА 25. Мовленнєве (фонаційне) дихання, його тренування.

Дихання як один з технічних показників виразного мовлення і читання. Анатомія дихальних органів. Некероване (природне) і кероване (мовленнєве) дихання. Правильні і неправильні типи дихання. Використання тренувальних вправ для вироблення правильного дихання. Умови правильного дихання. Дотримання гігієнічних правил під час мовлення.

ТЕМА 26. Голос вчителя і процес його формування. Гігієна і профілактика голосу.

Голос – дієвий компонент звукового мовлення. Основні властивості голосу. Голос – основний інструмент вчителя. Утворення голосу. Природні якості і постановка голосу. Якості розвиненого голосу. Головні гігієнічні вимоги до голосу. Вправи на розвиток голосу.

ТЕМА 27. Дикція – основа чіткості мовлення. Правильна вимова (орфоепія).

Дикція й орфоепія – визначальні якісні ознаки мовлення. Сучасні норми української орфоепії: а) вимова голосних звуків; б) вимова приголосних звуків; в) вимова деяких звукосполучень приголосних; г) деякі норми щодо наголошення слів. Систематичні вправи з артикуляції – запорука ясності і чистоти вимови. Роль дикції та правильної вимови у роботі вчителя.

ТЕМА 28. Виразність мовлення і структурно – інтонаційна організація тексту (логічні паузи, логічний наголос, розділові знаки). Партитура тексту.

Партитура тексту. Знаки для створення партитури тексту. Засоби логіко – емоційної виразності читання (ЗЛЕВЧ). Мовний такт. Види пауз. Логічний наголос. Мелодика тексту.

ТЕМА 29. Особливості читання творів різних жанрів.

Особливості читання творів різних жанрів. Специфіка виразного читання оповідань. Вимоги до виразного читання казки. Спільне і відмінності у читанні віршів та творів інших жанрів. Специфіка виразного читання байки та підготовка до її читання. Головне у читанні нарису та науково – популярної статті.

ТЕМА 30. Невербальні засоби спілкування. Міміка і жест як компоненти виразності.

Виразність мовлення – одна з ознак культури мовлення. Невербальні засоби спілкування. Міміка і жести – складові позамовних засобів спілкування. Класифікація жестів. Поради щодо піднесення культури мовлення. Використання невербальних засобів спілкування вчителем початкової школи у своїй роботі.

ТЕМА 31. Мовний голос. Інтонація.

Характеристика органів мовлення. Правильне дихання – основа доброго голосоутворення. Основні властивості людського голосу. Роль інтонації в усному мовленні. Значення інтонування для мовлення вчителя. Хиби інтонування. Основні параметри голосу вчителя.

ТЕМА 32. Усний текст. Дискурс. Висловлювання.

Текст як об’єкт вивчення. Основні ознаки тексту. Основні елементи тексту. Особливості роботи над усним текстом. Поняття про дискурс. Поняття про висловлювання.

ТЕМА 33. Склад і складоподіл.

Поділ звуків згідно з принципом наростання звучності. Поняття «склад». Склад як явище фонетичне, історичне. Типи складів. Склади відкриті й закриті, прикриті та неприкриті, їх місце в українській мові. Складоподіл у сполуках з одним, двома та більше приголосними. Складоподіл і морфемна будова слова.

ТЕМА 34. Культура діалогу вчителя (відповідно до фаху).

Майстерність промовця. Культура педагогічного спілкування. Контакт у педагогічному діалозі. Урок – як діалог учителя з учнем.

ТЕМА 35. Публічний виступ і культура мовлення.

Публічний виступ. Жанри сучасного публічного мовлення. Специфіка публічного виступу та особливості його структури. Інформативне, аргументуюче і дискусійне мовлення. Особливості підготовки виступу: продумування його композиції, написання тексту, підготовка до проголошення. Вимоги до особистості оратора. Основні прийоми встановлення контакту з аудиторією під час публічного виступу. Публічний виступ у професійній діяльності вчителя.

ТЕМА 36. Зовнішній вигляд оратора – вчителя.

Зовнішність учителя як компонент педагогічної техніки. Складники зовнішності. Імідж. Принципи самовдосконаленості вчителя щодо власної зовнішності.


 

Література

Основна

1.     Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990. – 231с.

2.     Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432с.

3.     Головин Б.Н. Основы культуры речи. – М., 1980. – 235с.

4.     Горбушина Л.А., Николаичева А.А. Выразительное чтение. – М., 1978. – 176с.

5.     Ильяш М.И. Основы культуры речи. – Киев; Одесса, 1984. – 187с.

6.     Культура української мови: Довідник. – К., 1990. – 302с.

7.     Методика выразительного чтения / Общ. ред. Т.Ф. Завадской. – М., 1977. – 176с.

8.     Муромцева О.Г., Жовтобрюх В.Ф. Культура мови вчителя.- Харків, 1998. – 206с.

9.     Никольская С.Т. Техника речи (Методические рекомендации и упражнения для лекторов). – М.: Знание, 1978. – 80с.

10. Олійник Г.А.Виразне читання. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. 224с.

11. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 216с.

Додаткова

1.     Антисуржик / За заг. ред. О. Сербенської. – Львів, 1994. – 149с.

2.     Багмут А.Й., Борисик І.В., Олійник Г.П. Інтонація як засіб мовної комунікації. – К., 1980. – 244с.

3.     Будагов Р.А. Как мы говорим и пишем. – М., 1988. – 80с.

4.     Взаємодія усних і писемних стилів мови / За ред. М.М. Пилинського. – К., 1982.

5.     Винницький В.М. Наголос у сучасній українській мові. – К., 1984. – 160с.

6.     Волкотруб Г.П. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфологічних засобів мови. – К., 1998. – 176с.

7.     Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985. – 360с.

8.     Головащук І.С. Складні випадки наголошення. Словник – довідник. – К., 1995.

9.     Ділова українська мова / За заг. ред. Бабич Н.Д. – Чернівці, 1996. – 276с.

10. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. – К., 1982. – 210с.

11. Керлот Х.Э. Словарь символов. – М., 1994. – 326с.

12. Кононенко В. Символи української мови. – Івано – Франківськ, 1996. – 173с.

13. Николаева Т.М. Жест и мимика в лекции. – М., 1972. – 37с.

14. Орфоепічний словник української мови: У 2 т. – Т. 1. – К., 2001.

15. Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навчальний посібник. 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240с.

16. Радевич- Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001. – С.63-83.

17.  Ревуцький Д. Живе слово. – Львів, 2001. – С.24 – 31.

18. Содомора А. Наодинці зі словом. – Львів, 1999. – 475с.

19.  Соловьева Н.М. Практикум по выразительному чтению. – М., 1976. – 94с.

20. Статті: Висловлювання. Текст // Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000.

21. Струганець Л. Теоретичні основи культури мови. – Тернопіль, 1997. – 125с.

22. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1990. – 112с.

23. Торопцев И.С. Язык и речь. – Воронеж, 1985. – 199с.

24. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. Завданняі вправи. – К., 1995. – 297с.

25. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – 750с.

26.  Український правопис. – Вид. 5 – К., 1995. – 236с.

27.  Успенский Л.В. Культура речи. – М., 1976. – 96с.

28.  Чмут Г.К. Культура спілкування. – Хмельницький, 1996. – С.145.


 

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

РОБОЧА  ПРОГРАМА  ДИСЦИПЛІНИ

“ОСНОВИ КУЛЬТУРИ І ТЕХНІКИ МОВЛЕННЯ”

Форма навчання

Вид занять (години)

Всього годин/кредит

лекції

практичні

самостійні

Денна

16

14

60

90 / 2,5


 

Робоча програма розроблена на основі навчальної програми дисципліни

“Основи культури і техніки мовлення”,

затвердженої Вченою радою МДПУ

Протокол № ______ від___________________ 2010 р.

Укладач робочої програми Т.В. Фефілова, старший викладач кафедри початкової освіти

Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри початкової освіти

Протокол № 1 від 30 серпня 2010 р.

Завідувач кафедри   ______________________  Молодиченко В.В.

mooCow mooCow mooCow
mooCow